Алло, Аiд?

АБО ЯК КОЗАКИ ПIД ЗЕМЛЮ ХОДИЛИ

Iнодi дiлетант (як герої вiдомого мультика) береться за невiдому справу й добивається результатiв, що примушують зеленiти вiд заздрощiв корифеїв. Тут, правда, були не зеленi заздрощi, та все ж кригу академiчної зверхностi професiоналiв було розтоплено завзятiстю любителiв.

Три роки тому Київський спелеоклуб (КСК) розколовся, щоб об'еднатись цього лiта... на майже кiлометровiй глибинi. Тодi найбiльш досвiдченi спелеологи вийшли з КСК i, об'єднавшись в клуб iнституту геологичних наук пiд керiвництвом О.Климчука, стали методично заглиблюватись в печеру "Куйбишевську" (гiрский масив Арабiка в захiднiй Грузiї). В них була своя теорiя: печера здавалась дуже перспективною. Меньш досвiдчених спелеологiв-любителiв об'єднав Сергiй Мусiяченко. Його захопленням перейнялись друзi i з тих пiр кожну вiдпустку iнженери (всi випускники РТФ КПI) проводили разом. На Льоню Ярового, як вiн сам каже, махнула рукою жiнка; дружина Вiталiя Прохоренко, коли чоловiк пiд землею, чекає його на поверхнi...

Печера, яку обрала група Мусiяченка, розсташована недалеко вiд "Куйбишевської". Вона виявилась навiть не з "подвiйним" дном - ще й з сюрпризом. Вiдкривачами її були сибiряки 20 рокiв тому, пройшли 120 метрiв i закинули. Звiдси назва - С-120. Потiм, коли чергова екпедицiя знайшла продовження i заглибилась понад 300 метрiв, з'явилась нова назва "Генрiхова безодня". Пiд двома назвами печера ввiйшла в довiдник.

"Заглянули" в неї хлопцi випадково, знайшли новий хiд. Було це позаминулого року. Тодi вони пройшли вже 780 метрiв, i часу йти далi не було - кiнчалась вiдпустка. Вiдчували: до "дна" ще далеко.

... Серпень 1989 року. Сьома доба пiшла, вiдколи вiсiм чоловiк "пiрнули" пiд землю. Вони стикнулись с завалом, розiбрати який не всигали, i хотiли вже пiднiматися. В останню розвiдку пiйшли троє: Олександр Глуговський, Леонiд Яровий та Iгор Стефанишин. Знайшли вузьку щiлину. Обiйшли завал. Вiдкрили зал - назвали "Лавра". Ще один зал на честь рiдної альма-матер назвали "Полiтехнiчним". Знову завал. I знову обiйшли: де на видиху (висота подекуди ледве сягала 20 сантиметрiв), де пiрнаючи пiд воду. Вийшли на перехрестя ходiв i побаiили... телефонний кабель! Це була "Куйбишевська". Вони спробували з'еднатись з колегами, та академiчнi сусiди сприйняли все це за жарт, позбавлений iнтелекту. Схвильованi вiдкривачi ще спробували з'єднатись, та колеги с "Куйбишевської" вимкнули зв'язок. А через три години, спускаючись вниз, побачили записку...

Є печери бiльш глибокi, та система "Українська" (назву дали за згодою обох клубiв) - уникальна. Печери з'єднуються на глибинi 900-980 метрiв.

- Але це ще не все! - хитро посмiхається Вiталiй Прохоренко, - в нас є "заначки" - нерозвiданi ходи...

Що тягне людину пiд землю? Не знаю. Але вони знову збираються провести вiдпустку в гостях в Аїда. Ї вважають, що їм повезло.

К. ПАРИШКУРА
"Київский полiтехнiк"
1989 рiк